У казковій країні, створеній уявою українського письменника В. Симоненка, під назвою Сльозолий жив-був цар Плаксій. Уже з самого імені стає зрозумілим, що найулюбленішим його заняттям було плакати. Він радів, коли ріки сліз заливали землю. Цар Плаксій вважав, що люди мають тільки плакати. Отже, він був злим і жорстоким. Тому стає зрозумілим його ненависне ставлення до Лоскотона. А Лоскотон, навпаки, був добрим і веселим: Жив у мандрах і митарстві Добрий дядько Лоскотон. Він приходив кожний вечір — Хай чи дош іде, чи сніг — До голодної малечі і усім приносив сміх. Звичайно, і діти, і дорослі більше любили Лоскотона, завжди чекали на нього. Тому цар вирішив знищити Лоскотона. На світі є різні люди: добрі і злі. Саме злі допомагали Плаксієві зловити Лоскотона. Капітан Макака, який дуже хотів стати царським зятем, упіймав Лоскотона, коли той спав. Та друзів у Лоскотона виявилося більше. Саме вони, прості батраки й робітники, визволили його з в’язниці. Персонажі казки ще раз підтвердили давню істину про те, що лите об’єднавшись, можна здолати будь-яке зло. Лоскотон переміг, тому що радість, сміх — це життя, і воно завжди перемагає.
Вона висловлює власні міркування про роль книг в житті,
